Чому люди більше не посміхаються?
Я жителька маленького містечка Заставна що на Буковині, живу, працюю, та як і всі люди, але кожного дня все частіше помічаю настрій людей навколо.
Сьогодні я замислилась чому все довкола мене таке сіре, похмуре і зовсім не радісне, напевне тому що люди більше не усміхаються.
Заклопотаність та фінансове погіршення в сім`ї кожного українця зробили нас похмурими, непривітними та часом навіть злими.
В сучасному світі душевні розмови та показ емоцій нам замінили гаджети, адже легше просто написати якийсь філософський пост в соціальних мережах з глибоким значенням та проявом вашого стану ніж розповісти про свої проблеми рідним та друзям.
Ось так весь негатив накопичується і з часом настає стан глибокої депресії яка приводить до замкнутості людини.
І якщо поглянути сьогодні навіть на таке містечко як Заставна більше половини людей яких ми побачимо в місті будуть йти наче замислені, заклопотані своїми проблемами не розмовляючи ні з ким.
Це свідчить про те що ми колективно перестаємо вірити у краще життя і змирившись просто намагаємось вижити в цьому світі.
Коли ти стоїш на кордоні цієї депресії хочеться ніби відкрити очі, вимкнути Інтернет, знищити всі телефони, зустрітися з друзями і просто поспілкуватись, наскільки цей світ вбив в нас емоції, адже люди не посміхаються, сваряться і лише виливають весь свій негатив на інших.
Хочеться запитати. А де ж посмішки? Радість? Щасливі миті життя, чому вони сьогодні практично не існують? Хто вкрав у нас людяність, взаємодопомогу та щирий прояв щастя?
Хочеться плакати, адже віртуальний світ заполонив все навколо та навіть не помічаючи ми проживаємо своє життя, знаходячись в одному приміщені з рідними, але нам не до розмов, адже в кожного в руках якийсь телефон, і там як ми вважаємо цілий світ, який поглинає наше сьогодення та водночас не дарує тих яскравих миттєвостей, про які ми б згадали через довгі роки життя.
Та це тільки моя думка, але все ж таки, питання залишається. Чому люди більше не посміхаються?
