Бувальщина про те, як заМРІЯні раклії золоту дівчинку залякати хотіли (для тих хто в темі)
Вже другий день пес Сірко споглядає як територією префектури заМРІЯні раклії туди – сюди сновигають, у все в одні й ті самі двері заглядають.
Спочатку один прийшов, губоньки у фальшивій усмішці розтягнув, гострі зубоньки показав, мабуть вкусити хотів, та духу забракло. Образливо – погрозливими слівцями обмежився, до суду запропонував пройтися, ключики від чарівної віртуальної скриньки погрожував відібрати.
Не здалася під таким натиском золота дівчинка, гідно удар витримала. Бо знала що із паном Законом міцно дружить і тільки його слухає.
Коли дивиться пес Сірко наступного дня знову командир ракліїв прийшов й вже до реальних погроз приступив.
Дівчинку «пресує», на «поняв» хоче взяти, тон розмови змінює – з погрозливо – попереджувальної до прохально-пропозиційної. Медіатором пропонує стати.
Щоб хлібороба з раклієм перемитрити та зиск з того мати. А вже тоді, продажний посадовець, що у міністерському кріслі град-Києва сидить ключика у золотої дівчинки не заблокує і працювати людям на користь дозволить.
Та не налякати оманським ракліям нашу дівчинку, як і хлібороба українського не купити та земель чорноземних не захопити.
Повстав люд проти зайд чужинських і вижене геть зі своїх територій. Щоб другим не хотілося…
ДІД ПАНАС вам "казку" розказав, здогадуйтесь кого він тут вказав.
