МІФИ ПРО ШКОДУ ОБ’ЄДНАННЯ СІЛ ІЗ ЗАСТАВНОЮ
Протягом трьох останніх тижнів села Заставнівського району, які не ввійшли на даний час до складу жодної ОТГ, штормить.
Їх жителів чиновники в ОДА, то роблять «щасливими» без їх участі, приєднуючи до сіл без врахування відсутності транспортного сполучення між ними (Дорошівці-Вікно), то обіцяють гори-мости про будівництво місцевого раю, або ж маніпулюють людьми, залякуючи їх, надуманими міфами? Ми зібрали всіх їх і вирішили спростувати. Все для того, щоб мешканці сусідніх до Заставни сіл могли прийняти розумне та виважене рішення. Адже сама реформа децентралізації покликана покращити життя людей. Водночас звертаємо Вашу увагу, що зараз мова йде тільки про створення Перспективного плану, а не про саме об’єднання. У подальшому села будуть об’єднуватися тільки відповідно прописаного у Перспективному плані формату, тому важливо прийняти правильне рішення. Адже механізму виходу з ОТГ в подальшому не буде!
«Заставна нас не хоче….»
По-перше, Заставна – це не тільки чиновники у владі. Це кілька тисяч людей, які мають кумів, родичів, сусідів, хороших знайомих із Товтрів, Веренчанки, Дорошівців, Василева, Чунькова, Яблунівки, М.Кучурова, Васловівців тощо. Чимало мешканців із сіл, які межують із Заставною, роками працюють у місті (в лікарні, освіті, крамницях, сфері послуг тощо) і ніколи не відчували по відношенню до себе жодної дискримінації. Наприклад, у класі з моєю донькою навчався хлопчик із села Веренчанки. За 11 років не було жодного конфлікту між дітьми чи батьками з приводу хто звідки і що він тут робить. Чимало заставнівчан працюють на розвиток сільських громад наприклад, більшість педагогів, як і директриса у с.Яблунівка, із міста Заставни. А із Заставни в Товтри взагалі можна пішки пройтися, як і в Яблунівку. Тож, говорячи, що «Заставна не хоче…», насправді, Вами просто маніпулюють, ті, хто боїться втратити владу.
«Нас не будуть чути в місті, бо там буде мало наших депутатів..»
І, справді, кількість депутатів із одного села в міській раді ОТГ буде меншою, чим представників міста. Але…. Кількість депутатів із сіл в сумі буде фактично рівною, а, можливо, і більшою (все залежить від конфігурації ОТГ), чим депутатів від міста. Хоча тут ключовим питанням є не кількість, а якість людей, які представлятимуть інтереси села в раді ОТГ
Водночас не чути місцева влада людей не може в принципі. Адже сьогодні постійний діалог влада і громада – вимога українського законодавства. Окрім того, в Україні існує практика, коли населені пункти, які об’єднуються, укладають між собою договір, згідно якого, всі зібрані податки на території населеного пункту повинні йти на вирішення його проблем. Тобто в подальшому, більше грошей в населений пункт прийти може, а менше – ні! До речі, на що йтимуть ці кошти визначають мешканці села. Це також у договорі зазначається.
«У нас подорожчає плата за землю, буде як в місті»
Насправді, немає міських та сільських податків. Сума, яку сплачують люди за користування землею визначається, двома показниками: вартість землі та ставки податку. Остання затверджується щорічно радою, відповідно до вимог Податкового Кодексу України. А вони, вимоги Податкового Кодексу України, однакові, що в місті, що в селі.
«Нам треба буде платити дорожче за воду, бо в Заставні вода дорожча!»
І справді, централізоване водопостачання в місті Заставні – одне з найдорожчих в Україні. Серед основних причин – зношеність системи водопостачання в місті та великі втрати води. Судіть самі: із закуплених 100% об’єму води в місто майже 60% втрачається на шляху транспортування води з села Юрківців до кінцевого споживача у місті Заставна.
Отож, якщо в селі Товтри немає втрат води при її транспортуванні, то і підстав турбуватися про подорожчання немає. Адже ціна на водопостачання повинна бути економічно обґрунтованою. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, дає чітке роз’яснення щодо формування тарифів на воду і за порушення даних норм настає відповідальність.
«Ми не маємо нічого проти людей, але не хочемо йти до (вказують прізвище посадовця), бо він нас буде ображати та принижувати»
По-перше, ніхто і ніщо не вічні на цьому світі. У жовтні 2020 року відбудуться вибори до місцевих рад. І тільки людям визначати, хто буде представляти їх інтереси при владі. Так що, результат виборів залежить від кожного.
Водночас, є суттєві переваги об’єднання сіл навколо міста Заставни. Серед них також:
– у місті розвинена інфраструктура послуг. Просто бери і користуйся ними! Вона не потребує додаткових ні часових, ні фінансових витрат на її створення (як це має місце у випадку об’єднання сіл навколо центру громади із селом)
– розвинена мережа асфальтних доріг та зручне транспортне сполучення маршрутним транспортом із Заставною. Інші маршрути (Веренчанка-Кадубівці, Товтри-Вікно) потрібно відкривати… Навіщо руйнувати те, що вже є? Адже реформа децентралізації покликана не руйнувати збудоване за попередні роки, а зменшити видатки на чиновників та наблизити послугу до людей. І який сенс кошти бюджету (тобто податки жителів села) в подальшому витрачати на будівництво, наприклад, полями дороги між Товтрами з Вікном, які до того ж не мають спільної межі? Хіба не краще витратити їх на ремонт вже наявних у селі доріг? Те саме стосується і видатків на школу та визначення її опорності
– влада у великому ОТГ буде більш демократичнішою, без панібратства, та переходу на особистості.
А щодо шляху подальшого розвитку громади (тут і страшилка про закриття школи і всі інші, неописані міфи), то все це буде спільно напрацьовуватися! Адже тільки діалог, з озвученням страхів та проблем, – запорука успішного розвитку громади! Доленосні рішення повинні прийматися відкрито, на основі економічних розрахунків, із залученням експертів, із врахуванням всіх точок зору. Адже руйнувати – не будувати!
Шановні земляки, пора усвідомити: сьогодні кожен із нас відповідає за майбутнє свого населеного пункту . І права на помилку немає. Адже тут жити нашим дітям!
А на завершення невеличка задача: швидка допомога чи пожежний автомобіль у Товтри швидше доїдуть із Заставни чи Вікна, а у Веренчанку із Кадубівців чи Заставни? Тож ДУМАЙТЕ!
Автор: Юлія Джус
