Допоможіть встановити справедливість - НАРУГИ Й ЗУХВАЛОСТІ НАД ПАМ’ЯТТЮ ЗАГИБЛИХ НЕ МОЖНА ПРОБАЧАТИ

Блоги

БОЛИТЬ! НАРУГИ Й ЗУХВАЛОСТІ НАД ПАМ’ЯТТЮ ЗАГИБЛИХ НЕ МОЖНА ПРОБАЧАТИ
На моїй сторінці у Фейсбук понад 300 підписантів і всі мене знають — хто я і, як кажуть, чим дихаю, бо випадкових людей там нема.

З одними доля звела на війні, з іншими — протягом життя у мирний час.

Тому для них моя відвертість — не дивина, але про історію, яку викладу нижче, має знати набагато більше людей. Така моя думка.
Отже, в ніч із 2 на 3 лютого цього року на сході України, де йде війна, на позиції «вісімдесятки» у бліндаж ворог запустив смертельний «град».

Тоді загинули два офіцери-десантники, два капітани.

Ще два військові були поранені.

Несумісні з життям рани отримали капітани Заремський Анатолій Сергійович та Камінський Моріс Айдинович, у якого залишилася вагітна дружина у військовому гуртожитку м.Чернівці.

Далі сталася незрозуміла для всіх і для мене ситуація, у якій дуже хочеться розібратися, скласти всі пазли і відслідкувати послідовність подій. Бо ця історія не вкладається в голові і суперечить здоровому глузду своєю аморальністю та не людяністю. У мене не вистачає слів, а гнів не дає заспокоїтись, тому вирішив спробувати наблизитись до правди.

З витягу кримінального провадження (ви його бачите) за № 120172 60020000232 початок зрозумілий, а кінця немає.

Іншими словами наші правоохоронні органи — «менти» після так званої реформи трансформації в поліцію, так і залишилися «ментами». Бо абсолютно нічого не зробили.

Навіть не опитали потерпілу та свідків. А 31.05.17 справу тихенько закрили і передали в прокуратуру, де також нічого не перевірили, закрили і відправили в архів.

Слідчий донедавна «годував» вдову «завтраками», тож ми надіялися, що розслідування триває, а про нього правоохоронні органи вже давно забули. Я разом із вдовою, яка вже народила немовля, був у прокуратурі, намагався щось з’ясувати, але наштовхнувся на байдужість та безвідповідальність.

Там нам сказали, що справа закрита, у зв’язку з тим, що немає складу злочину, бо ноутбук власниці повернули, то, мовляв, які ще можуть бути претензії?

Ми попросили дати витяг з кримінальної справи, але нам порадили прийти в понеділок, бо вони дуже зайняті.

А те, що у вдови двомісячна дитина, для них не аргумент. На вдову явно почали тиснути у доволі грубій формі і вона розплакалася, тоді мені довелося заступитися за неї, що призвело до перепалки.

Це, звичайно, працівникам прокуратури не сподобалося і вони навіть хотіли викликати до мене поліцію.

Справа навіть не в ноутбуці, який якесь падло підмінило, образливо за бездушність, наругу та зухвалість над пам’яттю загиблого воїна. Такого не пробачають. Тоді ми розпочали власне розслідування (усі свідки, прізвища з етичних міркувань не називаю, готові дати покази у суді).

Можливо хтось не розуміє про що йдеться, тому нагадую. Після загибелі Моріса Камінського, командир взводу, прапорщик К…. зібрав речі загиблого, у тому числі ноутбук Lenovo, документи і в присутності чотирьох офіцерів передав заїжджим з тилу людям, назвемо їх Маня і Ко. Пані Маня пообіцяла все віддати вдові.

У дорозі їх супроводжував боєць із села Чуньків П…, який їхав у відпустку.

Він стверджує, що авто зупинялося лише один раз на заправці, щоб водій відпочив, але речі тоді ніхто не чіпав.

Коли приїхали до Заставни, П… вийшов, бо йому ще треба було добиратися до Чунькова, а Маня і Ко залишилися.

Тільки через три дні вони передали речі братові вдови загиблого. Тоді й з’ясувалося, що замість ноутбука Lenovo до рук вдови потрапив якийсь старий ноутбук, несправний, ще перших випусків.

Звісно, брат вдови написав заяву у поліцію про підміну і запропонував зняти відбитки пальців та відкрити жорсткий диск.

Органи відмовилися це робити, але пообіцяли тримати рідних у курсі справ.

Через декілька днів на КПП «вісімдесятки» м. Чернівці зайшов чоловік, представився таксистом і передав черговому ноутбук на очах у ще двох помічників по КПП і сказав, що його залишили у машині якісь військові і що вони прийдуть і заберуть цей ноутбук.

Так той ноутбук пролежав 4 дні, а потім з’ясувалося, що це той самий Lenovo, який передали з передової вдові Моріса, проте всю інформацію в компі встигли стерти, а там було відео весілля Моріса і його дружини, сімейні фотографії, які вдова планувала показати своїй майбутній дитині.

У Луцьку, на батьківщині загиблого, зняли відбитки пальців і відкрили жорсткий диск, з чого з’ясувалося, що цей диск має власника у Заставні, є фото і документи у файлах, хоча власник уже рік, як за кордоном.

З його пояснення з’ясувалося, що перед від’їздом за кордон, він давав ремонтувати свій ноутбук, де міняли несправний жорсткий диск на новий.

Коли ж ми показали ноутбук майстру, то він упізнав диск, бо на ньому сам колись робив позначку Боді 700. Це означає несправний.

Отже, всі ниточки ведуть до Заставни, бо раніше дехто звинувачував військових, які віддавали речі вдові.

Якщо хтось впізнає ноутбук, або ж знає його господаря і взагалі, може, хтось має якусь додаткову інформацію про цю історію, особливо жителі Заставнівського району і десантники Чернівецької «вісімдесятки», пишіть, давайте разом будемо виконувати роботу правоохоронних органів і виведемо щурів на чисту воду.

М.Віконський, голова ГО учасників АТО у Заставнівському районі