Думки про наболіле

{jcomments off}У темряві палає полум'ям свіча

І навертає нас на болісні думки,

Кому потрібна ця безжалісна війна?

За що? Навіщо люди полягли?

Війна, так важко на душі Болить

за Україну, за дітей,

Гарячі сльози по щоці —

Рікою ллються із очей.

У кожного молитва на устах,

Ми відчуваємо тривогу,

біль і страх. Господи! Помилуй,

помилуй і спаси,

Прости нам наші тяжкії гріхи.

Не про таке ми мріяли життя,

На брата не таку надію покладали.

Прийшло вже запізніле каяття,

То не брати були, а вбивці і вандали.

За гроші душу продали,

За зраду влади зажадали

І кров'ю землю поливали,

Будуючи дорогу в нікуди.

Прости їх грішників, прости,

Не помсти прагнемо, не крові,

Нехай ці вбивці і кати,

Не знатимуть Надії і Любові.

Не дай їм вмерти, хай живуть,

На грішній нашій цій землі

І хай пізнають те, що пізнають,

У горі наші матері.

Прости нас, Господи, прости,

В Молитві щирій просимо за всіх,

За тих, хто вільно чи не вільно,

Вчинив цей непоправний гріх.

(Олександр Дрига)