Звернення голови Заставнівської райдержадміністрації Дмитра Козарійчука з нагоди вшанування Дня пам’яті жертв голодоморів

 

Шановні краяни!
28 листопада українці усього світу вшановують пам'ять невинних жертв голодоморів. Минуло уже 82 роки від часу, коли Голодомор прокотився Україною, не жаліючи нікого - ні дітей, ані немовлят.

Десятиліття, що відділяють нас від геноциду українців, не вивітрили з людської пам'яті жаху пережитого. Лихоліття 1933-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо фактично не було родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда.

Коли голодна смерть забирала дітей у їхніх матерів, коли вимирали цілі села і нікому було хоронити мертвих - бо не залишалося живих, коли мільйони знецінених людських життів приносилися в жертву «світлому майбутньому». Великий голод став апогеєм масових репресій в Україні, мав усі ознаки національної катастрофи.

Його демографічні, соціально-економічні, історико-культурні, психологічні наслідки наш народ відчуває і досі. Кожен з нас зобов'язаний пам'ятати про страчених, замучених, знищених і ненароджених, чий стогін і досі відлунює українська земля, бо пам'ять про них є запорукою нашого майбутнього.

Державні службовці, працівники організацій і структур Заставнівщини віддали шану тим, хто загинув у роки голодоморів... Квіти лягли до підніжь пам'ятних хрестів та знаків. Запалені свічі стануть символом нашої пам'яті про ті жорстокі роки геноциду українського народу.

Нехай полум'я свічки, запаленої кожним із нас 28 листопада, побачать із небес мільйони і мільйони невинно закатованих душ, нехай слова поминальної молитви долинуть до серця кожного, бо кожен із нас втратив частку свого коріння. Тож давайте разом звернемося до нашої історії та вийдемо після цього духовно чистішими, сильнішими та згуртованішими.

Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Ще живі люди, котрі пам’ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками.

Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.

Бажаємо, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.

І хай оберігає нас Господь від будь-якого лиха.

Поділися з друзями




Ви не можете коментувати. Зареєструйтесь

Top