Відео - У Заставні вже місяць шиють масочки, або як спільна біда об`єднує людей
Спільна біда у всі часи об’єднувала людей, це моменти коли ти бачиш хто є хто.
Ось так і почалася маленька історія однієї дуже дружньої компанії, яка зібралася тільки для однієї справи пошиття масок.
21 березня, один дзвінок поклав початок великій справі, яка особисто для мене стала шансом хоч раз в житті зробити корисну справу: без плану розвитку подій, піару та плюсиків.
Вже місяць в районному палаці культури, що в центрі м. Заставна, в кабінеті який за один день перетворився у своєрідний цех з пошиву, дуже зараз необхідних масок, кипить робота.
І хоч наші масочки різні за кольором і настроєм, але ж призначення мають одне – захищати людину від загрози інфікування.
В імпровізованому цеху, мов у вулику, гудуть швейні машинки. Тут жінки та чоловіки, статні, дорослі та зовсім юні. Всі мають свою справу. Говорять стишено. Намагаються думати про хороше, мріють про те, як будуть жити потім – після карантину. Та точно знають що все буде по-іншому.
Вже більше цінуватимуть родинні цінності, щире спілкування та обійматимуть – обійматимуть – обійматимуть дорогих своєму серцю людей. А поки що вони шиють… і розмовляють про наболіле і кожному важливе. Жінки – хвилюються про дітей та стареньких. Чоловіки все більше відмовчуються. В їх очах читається насторога і відповідальність.
Захистити якомога більше людей масками – завдання, яке поставили перед собою згуртована команда зовсім різних людей таких як; Антоніна та Олександр Дубовиченки, Надія та Василь Остапченки з сином Данилом, Тетяна Хлистун та Олександр Костюк, Ірина Шаталюк, Олександр Панзига та звичайно і я Ольга Шендеровська.
Ми всі розуміємо, що шити масочки потрібно багато, дуже багато. Зовсім не є дивним, що спільна справа та мета об’єднали таких, здавалося, різних людей, з їх різними політичними поглядами, релігійними переконаннями, гастрономічними вподобаннями.
Але, без сумніву, з однією життєвою позицією – зробити все, що від них залежить щоб мінімізувати летальні наслідки COVID-19 на Заставнівщині. Спочатку ідея народилася у трьох заставнівських сімей: Олександра та Антоніни Дубовиченко, Ігора та Валентини Сивирин та Олександра Панзиги з Ольгою Шендеровською.
Вже на другий день до них доєдналися: Тетяна Хлистун, та Надія Остапченко, яка прийшла допомогти під час своєї обідньої перерви та залишалась допомагати кожного дня, доєднавши до цієї справи й чоловіка.
Чоловік Тетяни Хлистун Олександр, також інколи у вільний від справ час навідується до дружньої компанії та допомагає робити викройку чи налаштувати швейні машинки. Олександр Дубовиченко додає нашій роботі трішки креативності, а саме розробляє смайли на тканину щоб створена нами масочка не була просто захистом носика та ротика, а й атрибутом який не лякатиме діток в поліклініці, адже веселий смайлик на личку лікаря відверне увагу від закритого обличчя.
Швейні машинки нам надали люди з різних куточків області:
Антоніна та Тетяна шиють на власних машинках, Надія працює за машинкою яку надала пані Євгенія Віконська с. Яблунівка, Василь шиє на машинці від пані Руслани Лукянчук, коли Тетяна не бере свою машинку з дому вона пересідає на апарат від Тетяни Прядун ну а я (Ольга Шендеровська) взагалі маю безцінний подарунок від чудової сім'ї з м.Чернівці Кошари Дмитра Георгійовича та Алли Петрівни які подарували швейту машинку завдяки якій я навчилася шити.
Олександр Панзига координує роботу. Раз за разом йому телефонують. Хтось пропонує допомогу та сприяння. А хтось – навпаки, потребує допомоги. Дзвінки з Хотинщини, Садгори, Новоселиці, сусідніх Снятина і Заліщик… Нашій команді волонтерів катастрофічно не вистачає тканини та резинок, які вже неодноразово замовляємо через інтернет, за кошти тих благодійників які не залишились осторонь та надали фінансову допомогу .
Вся наша робота не була б можливою без таких людей як; Ігор Сивирин,Ольга Цимбалюк, Євгенія Віконська, Дмитро Козарійчук, Євгеній Семенюк, Кошара Дмитро та Алла, Володимир Дорош (Волонтерський антивірусний штаб) та Ярослав Цуркан, Сергій Статуєв, Іван Дідух, Юрій Українець, о.Віталій Мензак с.Дорошівці, о.Василь від парафії Різдва Пресвятої Богородиці із сімєю, Ірина Шаталюк, Юлія Скігар, колектив Заставнівського районного палацу культури, Володимир Гладюк, Руслана Лукянчук, магазин «Сонечко», Оксана Тирон та Галина Хомин та багато інших небайдужих людей.
P.S Ми почали шити масочки не для піару та не для галочок владі чи іншим людям (як зауважують громадяни), це було бажання маленької групи людей зробити хоч раз в житті щось добре, просто так. І можливо, вберегти людей від тяжкої недуги яка шириться світом та забирає життя.
Якщо бажаєте допомогти, або ж отримати безкоштовно масочку, звертайтесь за номером телефону 0505583060
