ХРЕСНА ХОДА ДО ВАСЛОВІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ЄДНАЄ БУКОВИНЦІВ (фото - відео)

Яке то щастя, коли люди гуртуються добрими справами, щирими помислами та Божою благодаттю.

 

Саме так можна сказати про справжніх українців, котрі ось уже вдруге напередодні свята Преобораження Господнього збираються та вирушають у 14-кілометрову дорогу до Васловівського монастиря, щоб великою громадою напередодні Дня незалежності помолитися за свою родину, за наших воїнів, за Україну, а ще -- очистити свої душі від гріховних падінь та попросити у Господа миру Українській землі.

 

Ще далеко до полудня 18 серпня учасники хресної ходи сходилися до пам"ятного знаку Героям Небесної Сотні. Заставнівчани, жителі сіл нашого району, а також  сусіди з Кіцманщини разом зі своїми священиками з"їжджалися хто машинами, хто автобусами, аби разом вирушити до Васловівців.

 

Рівно о 12.30, священики церков УПЦ Київського патріархату Чернівецько-Буковиниської єпархії Заставнівського району  відслужили передпаломницьку молебень і зі словами: "Хай Господь допоможе здолати цей шлях", вирушили в путь.

 

А дорога й справді була нелегкою, адже сонце ні на мить не ховалося, натомість вказувало нам шлях, лише легкий вітерець та молитви священиків і духовний піснеспів паломників додавав сили та натхнення. Вже у селі Малий Кучурів до нас приєдналися жителі сіл Онут, Мосорівка, Самушин, Брідок, Митків і нас стало  більше.

 

Так, це лише друга хренсна хода і нас було ще мало, але кожен ішов зі щирою душею та світлою свідомістю, що молодий монастир треба намолювати, аби він мав духовну силу, що цим ходом засіваємо духовну ниву добірним зерном, яке дасть гарні сходи для становлення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви.

 

До своєї Незалежності ми йшли також довго і малими кроками, і виборюємо її ще й досі.

 

 

Але кожним із ходоків воістину гордитимуться діти й онуки, що саме їхні батьки були першими і стали будівничими Помісної Церкви, бо її становлення вже незворотній процес. Іншого не дано і вороття назад немає.

 

Яскраве тому свідчення -- велике єднання паломників, яке творилося біля каплички при в"їзді до Васловівців, коли дві колони -- з боку Заставни та Чернівців, які злилися в одну молитвою, ходом і великим піднесенням душі. У жінок навертали сльози на очі від такого величного єднання.

 

А яка то радість, що з нами поруч -- багато молоді, дітей, разом із дорослими -- із Садгори, Чернівців, Глибоччини, Сторожинеччини, Вижниччини, які до нас приєдналися.

 

Мабуть, ні з чим не зрівняються молитви в мелодії та Божественний спів наших священиків -- рідною, українською мовою.

 

Обов"язкова місія цієї ходи -- молебень біля пам`ятного погруддя першому митрополитові Буковини Євгену Гакману, що в центрі села, зрештою до місця його народження, де споруджений монастир, ми прямували.

 

Сонце припікало, під ногами гравійна,ще важча дорога, але церковні дзвони вже кликали нас і друге дихання не забарилося...Ось ми і на місці.

 

Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило та настоятель монастиря, архімандрит о.Євген зустрічають паломників молитвою. Урочисту вечірню літургію очолив Владика Данило, а співслужили йому священики Чернівецько-Буковинської єпархії.

 

Причастя та єлепомазання, молитви та благословення, поклоніння та спільний Божий спів --  то відчуття духовного піднесення, очищення, братолюбства, доброти та щирості, милосердя і Божої благодаті, що  витало пагорбами села і в душі кожного з нас.  

 

Ось і відбулося ще одне Свято-Преображенське єднання, яке ми дістали в подарунок один від одного та нашого Першого Митрополита.