Світлий спомин, про вчительку Василівського НВК - Диспіну Василівну Мигеру
Догоріла свіча, догоріла…
Над Василевом, розриваючи тишу, смутком і болем пливе у липневі сині небеса церковний дзвін.
Пливе повільно, пливе у вічність. Він з гірким жалем сповіщає всім жителям села про смерть прекрасної, мудрої людини – колишнього заступника директора Василівського НВК, вчительки математики Диспіни Василівни Мигери.
Усе в людському житті має свій початок і кінець. Але всім, кому судилося втрачати дорогих серцю людей, відомо, як важко змиритися з тим, що поруч з нами нема і вже ніколи не буде того,хто пішов від нас назавжди.
Учитель… це надзвичайно важка, але разом з тим й благородна професія. Людина, котра присвятила себе дітям, постійно перебуває у творчих пошуках, у любові до маленьких дитячих сердець, в душевній щедрості до всіх, хто її оточує, в умінні знайти правильну відповідь на тисячі запитань.
Саме такою була Диспіна Василівна, котра майже 40 років сумлінно трудилася на педагогічній ниві, з котрих 37 років незмінно була заступником директора школи.
Виховала і навчила не одне покоління василівчан, за що їй сьогодні щиро вдячні жителі села.
Диспіна Василівна володіла особливим даром спілкування з людьми: вона вміла вислухати кожного, підтримати, дати слушну пораду, простягти руку допомоги тим, хто цього потребував.
Кожен учитель, хто вперше переступав поріг нашої школи, щоб розпочати свою трудову діяльність на педагогічній ниві, відчував її опіку, захист, бачив в її особі свого щирого порадника, мудрого наставника.
Вона була сильна, вольова натура, і як кожна жінка-ніжна, щира, лагідна, любляча мати та дружина.
Диспіна Василівна померла на 84 році життя, залишивши в невимовному смутку свого чоловіка, синів, рідних, сусідів, друзів, колег по роботі. Гірко тужить церковний дзвін, як пам'ять про світлу, мудру і добру Людину. Пом'яни, Господи, душу новоприставленої Диспіни і упокій її там, де світить світло Твоєї слави.
Працівники Василівського НВК.
