ЗАСТАВНІВЩИНА ПОПРОЩАЛАСЯ З АНАТОЛІЄМ ЧУПРУНОМ
Кожна печальна новина про загибель наших земляків виводить із рівноваги, відбирає сили, додає розпачу, але однозначно не дозволяє падати духом.
Так, це вже сьома жертва Заставнівщини, чиє життя віддане на російсько-українській війні за нашу Волю й Незалежність.
Цього разу воїн з над сивочолого Дністра, із мальовничого села Дорошівці, в якому Анатолій народився 1968 року, зростав, мужнів. Мав і діток, і онуків діждався. Як мовиться, тільки б жити. Та жорстока війна покликала чоловіка на передову. Захищав Україну у 2015, 2016 і не заховався від неї у 2022 році. Воював у найгарячішій точці — Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк) Луганської області. Виконуючи бойове завдання, потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення несумісні з життям…
26 червня краяни родина загиблого, друзі, сусіди, мешканці Вікнянської громади, рідного села Дорошівці, військові побратими, волонтери, громадськість Буковини провели Героя в його останню земну дорогу.
У Товтрах та Дорошівцях сільчан навколішки зустрічали славного вояку.
Відспівували нашого захисника у храмі Святого Василія Великого Чернівецької єпархії ПЦУ, настоятель о.Віталій Мензак, панахиду співслужили йому священики смт Глибока о.Роман Грищук, сіл Товтри о.Юрій Чекановський, Добринівці о.Ростислав Семенчук, Горошівці о.Назарій Краснодемський, Вікно о.Володимир Загара.
Прощальні слова та щирі співчуття родині від священиків, військових, директора школи, тужливі мелодії духового оркестру, піснеспів церковного хору, церковні дзвони, спільне виконання Державного Гімну України та військові салюти зворушили велелюддя похоронної процесії до глибини душі, але ще більше об’єднали нас у боротьбі з ненависним ворогом-москалем задля Великої над ним Перемоги.
З ініціативи о.Віталія Мензака, Анатолія похоронили на території храму ПЦУ с.Дорошівці.
Царство Небесне Воїну.
Вічна пам’ять Герою!
